Відгуляли, відшуміли заметілі, дочекалися ми Вербної неділі. Принесли із церкви гілочки свячені, Осяйні, весняним сонцем золочені. Забуваються всі клопоти й страждання, Оживають у душі слова прадавні: – Верболіз, бий до сліз! Не я б’ю, верба б’є, Будь здоровий, як вода, А багатий, як земля... Увійшла в свої права весна-газдиня, моя доня вже готує цибулиння, будем крашанки невдовзі фарбувати, бо ж Великдень – світле свято – йде до хати. Це не чари – обереги предковічні. І відлунює у серці слово віще: – Топчу-топчу ряст, ряст, Бог здоров’я дасть, дасть... Дай, Боже, діждати й на той рік топтати... 13:06
Переглядів: 554 |
Додав: Ggalina |
Дата: 17.04.2011
|
|